Methodius

Methodius is an interpreted and dynamically typed programming language based on Ukrainian vocabulary. The language includes such data types as integers, real numbers, boolean values, strings, arrays, and a special null type. For program flow control, a conditional operator is used, and for repeating code execution, loops are used, as well as user-defined functions. There is also a built-in function вМасиві (currently only one), which checks for the presence of an element in an array.

Code Example

функція substring(data, start, length) {
    конст end = (start + length);
    умова (end > data.довжина) {
        друк "Error: substring goes beyond string boundaries\n";
        вихід;
    }
    мем result;
    цикл (мем index = start; index < end; index++) {
        result += data[index];
    }
    вихід result;
}
мем test = substring("hello world", 0, 5);
друк test + "\n"; // outputs "hello"

Features

The program consists of expressions separated by the operator ';'.

Variables are defined using the keyword "мем".

Functions are defined using the keyword "функція".

Loops are executed using the "цикл" keyword.

Print to the console is done using the "друк" keyword.

Мефодій

Мефодій - це інтерпритована і динамічно типізована мова програмування основана на українській лексиці. Мова влкючає такі типи даних як цілі числа, дійсні числа, булеві значення, строки, масиви і спеціальний тип нал. Для управління ходом програми використовується умовний оператор, для повторення виконання коду використовуються цикл, а також користувацькі функції. Також є вбудована функція "вМасиві" (поки що одна), яка перевіряє наявність елемента в масиві.

Приклад коду

функція підстрока(дані, початок, довжина) {
    конст кінець = (початок + довжина);
    умова (кінець > дані.довжина) {
        друк "Помилка: підстрока виходить за межі строки\n";
        вихід;
    }
    мем результат;
    цикл (мем індекс = початок; індекс < кінець; індекс++) {
        результат += дані[індекс];
    }
    вихід результат;
}
мем тест = підстрока("привіт світ", 0, 6);
друк тест + "\n"; // виведе "привіт"

Особливості

• Програма склається із виразів розділених оператором крапки з комою ";" або комою ",". Крім виразів можуть використовуватися умовні оператори, цикли і функції.

• Декларація (створення) змінної відокремлена від зверення до неї. Для декларації використовується ключове слово "мем" (запозичення від англійського "memorise"), після якого слідує ім'я змінної.

• Для створення константи використовується ключове слово "конст" замість "мем".

• Звернення до неіснуючої змінної або спроба змінити значення константи призводять до помилки.

• Спеціальний тип "нал" використовують для змінних які створені, але ще не мають корисного значення. Можна сказати що вони мають тимчасове значення або пусте значення.

• Для виходу із скрипта або функції використовується директива "вихід"

• Для зупинки циклу використовується директива "стоп"

• Спеціальний булевий оператор "~" тестує строку на регулярний вираз. Приклад:

  "привіт" ~ ".\*ві.\*" // істина

• Підтримка об'єктно орієнтованого програмування відсутня

Оператори

Підтримують математичні оператори +, -, /, *, % а також булеві оператори ||, &&, >, <, <=, >=. Оператор присвоєння = і комбіновані += та -=. Оператори присвоєння мають найвищий пріорітет, на рівні із обчисленням виразу в дужках "()". Потім обчислюються математичні операції, булеві (логічні) операції мають найнижчий пріорітет.

Змінні

Змінна за замовчуванням має тип "нал". Присвоєння змінній значення іншого типу, або змінної іншого типу, змінює тип змінної відповідно. Константи не можуть змінювати значення пілся його першого присвоєння. Область видимості змінної обмежена блоком коду в якому вона створена, а також змінна видима в функції, якщо сама функція не створює змінну із таким самим іменем (перекриття).

Літеральні константи

Існують такі літеральні константи як "нал" - створення змінної типу нал. "так" і "ні" що відповідають булевим істині та не істині.

умова (так) {
    друк "умова є істиною\n";
}

Коментарі

Підримуються однострочні коментарі, які починаються із символів "//".

// це коментар

Вивід тексту

Для виведення значення на консоль використовується диркетива "друк". Строки можуть об'єднуватися за допомогою оператора "+", який працює як оператор конкатенації коли обоє або один із операднів є строкою.

друк "привіт " + "світ!"; // виведе "привіт світ!"

Приведення типів

Для приведення типу ми вказуємо назву потрібного типу в дужках перед операндом, який може бути як змінною, так і літеральною константою.

мем тест = 123.33; // дійсне число
друк тест; // виведе 123.33
друк (ціле) тест; // виведе 123

Строки

Строки можуть бути закодовані в одинарнтих або подвійних лапках. Строки в подвійних лапках можуть містити такі спеціальній символи як символ переведення рядка "\n" або символ табуляції "\t". Строку можна привести до типу масиву, в якому кожен елемент буде зберіагти символ строки. Можна звертатися до окремих символів строки за допомгою оператора індексації "[]". Отримання довжини строки виконується звертанням до спеціального поля "довжина".

мем тест = "привіт";
друк тест.довжина; // виведе 6
друк тест[0]; // виведе "п"

Умовний оператор

Умовний оператор керує ходом роботи програми. Він дозволяє виконати один або інший блок коду, в залежності від того чи умова, що перевіряється, є істиною. Загальна структура умовного оператора:

умова (1 > 4) {
  друк "1 > 4 істина\n";
} або умова (1 > 3) {
  друк "1 > 3 істина\n";
} або умова (1 > 2) {
  друк "1 > 2 істина\n";
} або {
  друк "1 менше або рівне 2\n";
}

Частини "або умова (вираз) { ... }" та "або { ... }" є опціональними.

Масиви

Масив це структура даних, яка може зберігати нуль або більше елементів різного типу. Масив можна описати за допомогою літералу масиву, який має наступний формат:

[0, 1, 2]

Масив може мати як числові, так і строкові індекси. При незаданні індекса елемента, йому буде присвоєний автоматичнй числовий індекс. Наприклад, в попердньому прикладі число "3" зберігається під індексом "2" (індексування починається з нуля). До першого і другого елементів масиву можна звернутися через спеціальні поля "перший" і "другий" відповідно. Це дозволяє працювати із масивом із двох елементів як з парою.

мем мас = [0, 1, 2];
друк мас.перший;// виведе 0
друк мас.другий;// виведе 1

Асоціативні індекси і їх значання відділяються роздільником "=>". При ітерації масиву із числовими індексами і строковими індексами, елементи з числовими індексами йдуть першими.

Функції

Функція ствроюється за допомогою ключового слова "функція", за яким слідують параметри в дужках а потім тіло функції. Значення параметрів за замовчуванням можна вказати після імені параметра використовуючи оператор присвоєння "=".

Приклад функцій:

функція сума(а, б) {
    вихід а + б;
}
функція сумаДвох(а = 1, б = 1) {
    вихід а + б;
}
друк сумаДвох(0,2); // виведе 2
друк сумаДвох(1,1); // виведе 2
друк сумаДвох(); // виведе 2

Виклик функції виконується написанням імені функції, за яким в дужках слідують аргументи функції розділені комою. Аргументи передаються за значенням (копіюються в стек функції), але можуть бути і передані за посиланням. Для передачі за посиланням, перед параметром функції треба вказати символ "&".

мем тест = 3;
функція сума(а, б = 3) {
    вихід а + б + тест;
}
друк сума(3); // виведе 9

Цикли

Цикл починається із ключового слова "цикл", після якого слідує один або кілька виразів у дужках, а потім і тіло циклу. Якщо в дужках описано 3 вирази (розділені сиволом ";"), тоді перший вираз описує змінні циклу, другий описує умову виконання тіла циклу, третій виконується після виконання ітерації циклу. Якщо в дужках після першого виразу слідує роздільник ":", то цей цикл виконує перебір усіх елементів масиву, який слідує після роздільника. Якщо ж в дужках лише один вираз, то цикл працє до тих пір, поки булеве (логічне) значення цього виразу обчислюється як "істина". Приклади циклів:

// цикл із трьома виразами
мем рядок = "привіт світ!";
цикл (мем і = 0; і < рядок.довжина; і++) {
    друк рядок[і] + "\n";
}

// цикл з однією умовою
мем д = 0;
цикл (так) {
    друк рядок[д] + "\n";
    д++;
    умова (д >= рядок.довжина) {
        стоп;
    }
}

// цикл по перебору масива
цикл (мем символ: (масив) рядок) { 
    // символ буде масивом із 2-ох елементів (пара)
    // в першому - ключ елемента, в другому - значення
    друк символ.другий + "\n";
}

Підключення файлів

Файли можна підключати один в одний за допомогою директиви "імпорт", за яким слідує назва файлу у вигляді літеральної строки.

файл "функції.txt"

функція додати(ф,а) {
    вихід ф + а;
}
функція відняти(ф,а) {
    вихід ф - а;
}
функція помножити(ф,а) {
    вихід ф * а;
}

файл "програма.txt"

імпорт "функції.txt";
умова (додати(22,22) == 44) {
    друк "виклик функції \"додати\" працює\n";
}

Підготовка до установки

1. С++ компілятор g++ версії 8.4.0+ або сумісний.
2. Для тестів треба встановити фреймворк Google Test. Інструкція на GitHub

Інструкція для побудови бібліотеки googletest на *nix системі

1. git clone https://github.com/google/googletest.git
2. cd googletest
3. mkdir build
4. cd build
5. cmake ..
6. make
7. sudo make install # Інсталяція in /usr/local/ за замовчуванням

Установка

1. Клонуйте репозиторій із сирцевим кодом:

git clone git@github.com:patronik/mefodij.git

2. Перейдіть в папку з кодом.
3. Для побудови інтерпритатора виконайте команду:

g++ -g $(find ./src -type f -iregex ".*\.cpp" ! -name "test.cpp") -o build/mefodij

4. Для побудови тестів виконайте команду:

g++ -g $(find ./src -type f -iregex ".*\.cpp" ! -name "main.cpp") -lgtest -lpthread -o build/test

Запуск програми

Для запуску програми збережіть її у текстовий файл. Потім виконайте наступну команду:

./build/mefodij -f "code.txt"

Також можна виконати код переданий через параметр -r

./build/mefodij -r "друк \"привіт світ\";"

Тестування

Для запуску юніт тестів виконайте команду:

./build/test

Примітки

Ідея створення полягала у полегшені навчання програмуванню дітей і дорослих, які не володіють англійською мовою в достатній мірі. Форки вітаються. При находжені багів або рекомендацій можна писати на vasyl.voina@gmail.com